Згідно Цивільного кодексу України встановлення факту належності правовстановлюючого документу відноситься до категорії про встановлення фактів, що мають юридичне значення. 

В статті 315, пункт 6 зазначено, що встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім’ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Тобто, встановлення такого факту – це встановлення того, що документ належить цій особі, а не те, що прізвище, ім’я і т.д. неправильно написані в документі.


Також, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військових комісаріатів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв'язку з обставинами воєнного часу, а також ощадної книжки, заповіту, документів про трудовий стаж і т.д.

Також, до справ про встановлення юридичного факту відносять:
1. Встановлення факту родинних відносин між фізичними особами;
2. Встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні;
3. Встановлення факту каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню;
4. Встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5. Встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6. Встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
7. Встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
8. Встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

До суду потрібно подати заяву у загальних стандартах змісту та форми позовної заяви відповідно до ст. 175 Цивільного процесуального Кодексу України.
Також у даній заяві повинно бути зазначено такі обставини:
1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
3) докази, що підтверджують факт.

Умовами розгляду судом такої заяви є:
a) якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
b) законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
c) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
d) встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право (суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду).

Таку заяву можуть подати власники правовстановлюючого документу, спадкоємці померлої особи, утриманці померлого – для отримання пенсії та інші особи, що зацікавлені у встановленні такого факту.

Існують документи, щодо яких суд не буде розглядати заяву, а саме:
1) Паспорти, військові квитки, квитки про членство в об'єднанні громадян, посвідчення до ордену чи медалі, а також свідоцтва, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану. Для встановлення належності таких документів потрібно звертатись до органу, що їх видав.
2) Не підлягає встановленню належність документів, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання тощо. Зазначене є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі (наприклад, факту реєстрації народження).
3) Описки та помилки в судовому рішенні виправляються не шляхом встановлення факту належності правовстановлюючого документа, а шляхом виправлення описки.